Відповідальність сторін виконавчого провадження

У попередніх блогах я розповідав про різні види відповідальності приватних виконавців: дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову (майнову) та кримінальну.

Проте не лише виконавці (приватні та державні) несуть відповідальність за свої протиправні дії, а й сторони виконавчого провадження - стягувач та боржник.

Так, статтею 368-4 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за пропозицію чи обіцянку приватному виконавцеві надати йому або третій особі неправомірну вигоду, а також надання такої вигоди за вчинення приватним виконавцем дій або бездіяльність з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

Наведу приклад. Приватний виконавець знайшов майно боржника. Боржник зацікавлений у тому, щоб на його майно приватний виконавець не накладав арешт і пропонує йому за це неправомірну винагороду. Так от, це уже є підставою для притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень статті 382 ККУ, кримінальній відповідальності підлягає боржник за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Крім цього, відповідно до статті 164 ККУ, боржник несе кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, тобто коштів на утримання дітей, визначених на підставі відповідного рішення суду. До цієї категорії злочинів, вчинених боржником у виконавчому провадженні, можна віднести й злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків (стаття 165 ККУ).

Поняття злісного ухилення є законодавчо визначеним і полягає у вчиненні будь-яких дій з боку боржника, спрямованих на невиконання рішення суду, які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Такі незаконні дії боржника можуть полягати у приховуванні доходів, зміні місця проживання чи місця роботи без повідомлення виконавця тощо.

Проте важливо зазначити, що для притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів стягувач повинен подати письмову заяву до правоохоронних органів.

Передбачаючи можливість активної фізичної протидії виконавцю з боку боржника, кримінальне законодавство забезпечує процес виконавчого провадження, встановлюючи кримінальну відповідальність за опір приватному виконавцеві під час під час примусового виконання рішень (стаття 343 ККУ).

Крім цього, сторони виконавчого провадження несуть кримінальну відповідальність за незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, заставленим майна або майном, яке описано чи підлягає конфіскації, відповідно до статті 388 Кримінального кодексу України.

ТОП новости

Вход

Меню пользователя